ВИШНІВЕЦЬ. ЗАМОК. (1640р./(2010р.)

     Вперше про замок у Вишнівці згадано у 1395 році, коли Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердича. Далі у грамоті від 9 липня 1463 року польського короля Владислава III Варненчика є запис, що після смерті власника Вишнівця князя Збаразького Василя Несвіцького (1411-1463) місто переходить до його сина Солтана Васильовича Несвіцького (н/в-1472), який вперше згаданий у цьому документі як Збаразький.

Далі замок перейшов у власність його брата Михайла Збаразького-Вишневецького (н/в- 1517). В 1640 році замок перебудував та укріпив Ярема Вишневецький (1612-1651). Замок зазнав руйнувань у другій половині XVII ст. Під час визвольної війни проти польського панування у 1648,1649,1651 роках містечко та замок займало козацьке військо Богдана Хмельницького. Замок і фортифікаційні елементи були відновлені у 1705 році.

Наполеон Орда. Вишнівець. Замок.
Наполеон Орда. Вишнівець. Замок.

В 1730 роках Михайло-Сарвацій Вишневецький (1680-1744) збудував палац, за проектом архітектора Я. Бланже. На прикінці XVII ст. палац було реконструйовано. В той час був закладений великий парк. Парк був наповнений скульптурами, стояли дві альтанки. Одну з альтанок називали "Альтанкою Мнішиківни" - за переказами, саме тут відбулося побачення Марини Мнішек і Дмитра Самозванця. Вздовж південного фасаду палацу був розбитий великий квітник. В парку збереглася старовинна кам’яна лава,на якій, за легендою, малював у 1846 чи 1848 році Тарас Шевченко.

В 1939 році, після більшовичької окупапції, скульптури та альтанки зникли з парку. У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. У 1793 році Вишнівець, внаслідок поділу Речі Посполитої, переходить у володіння Російської імперії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 році - В. Плятера, а 1876 році власником замку став генерала І. де Толл.

В 1848 році в замку побував Оноре де Бальзак. Під час Першої світової війни палац був частково зруйнований і пошкоджений. Відбудували його у 20 роках XX століття. Відбудовою керував архітектор Владислав Городецький. В 1925 році в головному корпусі палацу відкрито музей. В 1940 році усі історичні та мистецькі цінності, коштовності були вивезені до Москви. А в березні 1941 року забрали все, що залишилося, меблі, та бібліотеку. Навесні 1944 року, під час бойових дій палац зазнав значних руйнувань. В 1949 році, замок «чомусь» загорівся, після чого пропала вся внутрішня оздоба, та дзеркальні стіни. У 1950-х Вишнівецький палац відремонтували, однак не реставрували. Далі в замку розмістилося ПТУ. Реставрація та відновлення палацу почалося в 2005 році, коли палац відвідав президент України В.Ющенко.

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані стилі пізнього бароко й класицизму. Його видовжений у плані двоярусний корпус закінчується флан­гами, які вищі на один ярус. Будова нагадує симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена риза­літом з ліпкою. На тильному фасаді поміж ризалітів розміщені аркові галереї. Центральний вхід в замок проходить через величну античну браму. Боковий вхід проходить через інші ворота з північної сторони. До воріт прилягають два великі флігелі, які замикають палацовий комплекс.

 Внутрішня структура палацу була симетрична, з вестибюлем та пишними сходами. Зали у партері, поєднані арковими переходами, становили дзеркальну галерею з великою колекцією предметів мистецтва. Колекція Виншівецького замку входила до найкращих колекцій у приватних резиденціях Речі Посполитої XVIII ст.

ПОДОРОЖ ЗАМКОМ

Постаті доби

-герб Корибут (Korybut) роду Корибутів, Збаразьких, Вишневецьких.

 -Дмитро Корибут Ольгердович (1358-1404) - князь Збаразський, Брацлавський, Вінницький. Син Великого князя Литовського и Руського Ольгерда Гедиминовича. Прийняв православну віру і був хрещений ім’ям Дмитро. Був одружений на дочці великого князя рязанського Олега Івановича - Анастасії. Від шлюбу з Анастасією у Корибута було чотири сини і три дочки. Його син Федір, за однією із версій, став родоначальником князів Несвицьких, Збаразьких, Вишневецьких, Воронецьких, Порицьких, Предельницьких.

-Василь Несвіцький (1411-1463) – власник Вишнівця.

-Солтан Васильович Несвіцький (Збаразький) (н/в-1472), князь Вишнівецький, син Василя Несвіцького, не залишив потомства.

 -Михайло Збаразький-Вишневецький (н/в- 1517), староста брацлавський, князь Вишнівецький та Збаразький, другий син Василя Несвіцького.

 -Ярема - Михайло Вишневецький (Jerema - Michal Wisniowiecki) (1612-1651), національність - українець. Віросповідання - католик. Воєвода Руський, староста перемишлянський, канівський, гадяцький. Ідеолог української колонізації лівого берега Дніпра. Видатний політичний діяч Речі Посполитої.

 -Михайло-Сарвацій Вишневецький (Michal - Serwacy Wisniowiecki) (1680-1744), гетьман польний литовський (1702-1703), староста пінський, каштелян вільненський (1703-1706), канслер великий литовський в 1720 році, гетьман великий литовський (1735р.), воєвода вільненський (1735-1744), князь вишнівецький (1741-1744).

ВИШНІВЕЦЬ.

   Вишнівець ( до 1939 року Вишневець) - селище міського типу Збаразького району, Тернопільської області, на лівому березі річки Горинь (правій притоці Прип'яті). Населення у 2003 році становило 3940 осіб. Перша писемна згадка відноситься до 1395 року. Тоді Вишневець (Вишнівець) був власністю князя Корибута Ольгердича. В кінці XV століття Вишнівець отримує магдебурзьке право. З 1569 року у складі Речі Посполитої. Важливий торгівельний і культурний центр південної Волині, на той час.