В 1602 році Скалат перейшов у власність Ходкевичів (Chodkiewicz), а в 1614 році до Корецьких (Korecki), далі до Лоховських (Łochowski) гербу Беліна (Belina).

В 1627 році місто та замок перейшли у власність роду Віхровських. Мечник галицький Кшиштоф Віхровський (Krzysztof Wichrowski) розбудував та укріпив замок близько 1630 року. Як придане його доньки Вероніки (Weroniki), Скалат та замок, перейшли у власність родини Фірлеїв (Firlej). На мапі Боплана 1648 року Скалат позначений як церковне село, в той час як Тернопіль, Чортків, Сатанів, позначені укріпленими містами. Під час Визвольної війни Богдана Хмельницького в 1648-1651 роках, замок був зруйнований. В 1672 році під час турецької навали, замок зазнав чергового руйнування. Ще одного, але вже тотального руйнування замок і місто зазнали під час навали 40 тисячної турецько-татарської орди Шушмана Паші в 1675 році.

Під кінець XVII століття Ян Фірлей (Jan Firlej) перебудував замок і пристосував його під резиденцію. Всередині замку, при східній стіні збудовано палац, а в північно-східній стіні з'явилися в'їзні ворота, прикрашені фігурою лицаря, і таблицею, з описом історії замку. Відновлено також замкові вежі до яких добудовано по два цегляних  поверхи,  облицьовані вапняковим камінням. Стіни замку наростили до 6 метрів висоти і 2 метри товщини. В XVIII столітті власниками замку стали Калиновські  (Kalinowski). Анна Каліновська з Ланцкоронських (Anna Kalinowska z Lanckorońskich) в 1743 році збудувала в місті лікарню для бідних. З 1786 року замок належить роду Скіпіо (Scipio), як придане Ірени Фірлей, останньої з роду Фірлей, в момент шлюбу з Жозефом Скіпіо дель Камро (Józefem Scipio del Campo), надвірним маршалком литовським. Стараннями Марії Скіпіо з Водзіцьких (Marii z Wodzickich Scypionowej) відбудовано замок і зведено нову резиденцію в межаx мурів замку. З 1809 по 1815 роки в замку господарюють московити. З 1815 по 1875 роки замок і місто належить родині Понятковських (Poniatowski). З 1869 року замком володіє єврейська родина Розенстоків. Після територіально - самоврядувальної реформи 1867 року місто починає розвиватися. 

В 1939 році на території замку комуністи тримали арештованих  польських офіцерів з прикордонного загону. А в баштах проводили екзекуції. Кого не закатували, відправили в Катинь. Руйнації замок зазнав і під час Другої світової війни. Після війни палац та господарські приміщення, за наказом комуністів, розібрали на будівельні матеріали, а територію замку використовували для господарських потреб міста. В ті часи на подвір’ї замку розмістився танцювальний майданчик. Зараз проводяться роботи по реставрації башт замку. Збереглися фундаменти палацу та господарських споруд.