В 1659 році Міхал Єжи Чарторийський (Michał Jerzy Czartoryski)(1621-1692 р.р.), (брацлавський воєвода), відновив та добудував замок. Замок квадратний в плані, оточений мурами та займає територію більше двох гектарів. По кутах зведені чотири відкриті бастіони, мури куртин завтовшки у два метри піднімалися на висоту шести метрів. До західного муру прибудований одноповерховий палац. В’їзд в замок знаходиться також з західного боку через арочні, багато оздоблені ворта у двоповерховій квадратній вежі.

Зовнішня стіна вежі багато декорована, над брамою знаходиться витесаний з білого каменю герб родини Чарторийських «Погоня» (Pogon Litewska) , вікна прикрашені різьбленням по білому каменю, та декоративними вазами. Від таблиці, що описувала історію заснування замку залишилося тільки обрамлення з тесаного білого каменю. Міхал Єжи Чарторийський повторно одружився 2 лютого 1650 року у Варшаві на 21-річній Єфросинії Станіславській. І в честь нової дружини вибив на внутрішньому фасаді в’їзної вежі герб роду дружини «Пилява» (Ріlаwa) і літери "Е.З.Х.С.УУ.В", що означають: "Єфросинія Станіславська, княгиня Чарторийська, воєводина Брацлавська".

Біля південно-західного рогу замку було ще одне житлове одноповерхове приміщення, яке не збереглося. Зараз на цьому місці височать пагорби.

 В 1672 та 1676 роках замок був пошкоджений під час турецьких навал, та знову відновлений. Замок-фортеця відігравав важливу роль під час волоських походів Яна III Собецького в 1685-1691 роках під час польсько-турецької війни. Тут зберігали провіант та фураж для польського війська. В замку, під час військових походів, не один раз зупинявся польський король Ян III Собєцький. Ходили чутки, що за його наказом було прокладено два підземних ходи, один з яких вів до костелу, а інший до річки Дністер. Підземний хід до костелу, що знаходиться поруч і справді існує.

У XVIII столітті замок часто змінює власників. Останній власник замку, Мауріцій Ценський, помер в 1817 році. Його сім’я виїхала з містечка і від тоді замок почав занепадати, а занедбаний замок орендував жид Самуель Мосберг, який і мешкав в маленькому будиночку біля південно-західного рогу фортеці, що не зберігся. Дитинець замку був засаджений яблуневим садом, а в житлових приміщеннях замку були облаштовані стайні. Другий поверх пустував. Мосберг хотів перебудувати замок, та Городенківське староство заборонило чіпати замок, через його історичну цінність.

На початку XX століття у замку сталася пожежа, після якої занепад та руйнування стало катастрофічними. В 50 роках XX століття, з новим ентузіазмом до розорення замку долучилися і комуністи. Каміння стін замку пішло на будівництво райкому партії. Не залишилися осторонь цієї «гідної» справи і мешканці селища. Щось вже дуже каміння огорож,хлівів, хат навколо замку, нагадують каміння ще не до кінця розібраних мурів замку. В 1963 році Рада Міністрів УРСР видала постанову про збереження замку в Чернелиці як історичної пам’ятки. Що з того вийшло? А нічого.

-Герб Pogon Litewska (Погоня Літевська) – роду Чарторийських.

-Міхал Єжи Чарторийський (Michał Jerzy Czartoryski) (1621-1692 р.р.) – староста Кам'янецький з 1645р., каштелян волинський з 1653 р., воєвода брацлавський з 1658 р., воєвода волинський з 1661р., воєвода сандомирський з 1680р.. В 1667 р., комісар у у справах з Молдовою. В 1677 році був послом Корони польської в Московії. Був тричі одруженим. Від останнього шлюбу мав сина Казимира (Kazimier).