Перший замок був споруджений князем Васильком Ростиславовичем (1066-1124 р.р.), в XI столітті. В'їзд до замку був з півночі, ворота охороняла дерев’яна оборонна вежа. Перед вежею був глибокий рів, через який перекинутий підйомний міст. Оборонні дерев’яні вежі були і з сходу та заходу замку. На території дитинця було споруджено церкву в візантійському стилі, княжий палац, комори та господарські будівлі. Церква, на відміну від інших споруд, була кам’яною. З півночі замок був обнесений земляними валами залишки яких можна побачити і зараз. Довжина першого валу, за 40 метрів від замку, складає 300 метрів. Ще один оборонний вал висотою 4 метри було споруджено на відстані 300 метрів від дитинця. Між першим та другим оборонними валами знаходилося військо під час ворожих нападів.

Після захоплення українських галицьких земель поляками в 1360 році (за короля Польщі Казимира Великого) було споруджено кам’яний замок на місці замку Василька. Мури фортеці звели товщиною 2 метри, з залишків церкви збудували в’їздну вежу, поруч спорудили сторожову вежу. На території фортеці було вирито глибокий колодязь глибиною 45 метрів, побудовано житлові приміщення. Замок витримав багато набігів татар, але зазнав руйнувань і через 170 років існування став не придатний для оборони.

 В 1534 році каштелян краківський Анджей Тeчинський (Andrzej Teczynski) (XV-1536 р.) розпочинає будівництво нового замку. Було відремонтовано мури, споруджено дерев’яний палац, та дерев’яні господарські приміщення. Вхід обладнали з північної сторони. В 1549 році замок звільнило від поляків військо Северина Наливайка, не пошкодивши його. Та подальші численні напади татар знову привели фортецю до руйнації, запустіння та втрати оборонного значення.

В 1630 році теребовлянський староста Олександр Балабан розпочинає будівництво ще могутнішої фортеці. Площа нового замку була збільшена. Фундаменти нових стін, західної та східної, були закладені нижче старих стін. Подалася вперед і північна стіна фортеці. Тому подвір’я замку стало вище нижнього рівня оборонних мурів. Новий замок був не регулярний у плані і складався з чотирьох стін та трьох оборонних веж: південної, північної та східної. Максимальна довжина фортеці складала-120 метрів, максимальна ширина – 65 метрів.

       Ворота замку облаштували в східній стіні у вигляді ренесансної арки з тесаного білого каменю. Знаходились ворота на висоті другого ярусу стіни (рівень замкового дитинця) і потрапити в замок можна було лише по дерев’яному підвісному мосту, який у випадку небезпеки легко розбирався. Поруч воріт знаходиться вхід для піших, нижчий по висоті. Ворота замку прикривала східна вежа. Чотирикутна в плані, мала три яруси, товщина наріжних стін складала 4 метри. В центрі башти піднімався кам’яний квадратний стовп, що підтримував дах вежі. Східна вежа прикривала північну стіну, східну стіну та ворота фортеці.

Західна вежа шестикутна в плані, у три яруси. Товщина зовнішніх стін 5 метрів. Стіни, що звернуті до подвір’я замку мали товщину 1 метр. Західна вежа прикривала північну та західну стіну замку.

 Південна вежа – найпотужніша, значно виступає за лінію стін та має округлу форму. Стіни товщиною 4,5 метри, розділені на два оборонні яруси, бійниці розташовані у спеціальних нішах. Перекриття оборонних веж було дерев’яним, яруси були поєднані між собою дерев’яними сходами.

        Стіни замку з зовнішньої сторони мають три яруси, та через те, що рівень дитинця замку піднятий, в середині стіни двоярусними. По всьому периметру у стінах прорізані бійниці. Західна та північна стіни товщиною 5 метрів. Східна стіна товщиною 2,5 метри.

На дитинці знаходився кам’яний палац у два поверхи, споруджений біля східної стіни, інші господарські приміщення. Такі зовнішні обриси фортеці збереглися до нашого часу.

В 1648 році під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, козаки без бою визволили замок і місто, так як Теребовля стала осередком повстанського руху і поляки покинули замок та місто.

1672 року місто і замок були захоплені османами. 1675 року замок витримав облогу турецько-татарської орди. В 1676 році замок відновлюють після чисельних облог. 1680 року фортеця вистояла під неодноразовими атаками татар. Та в 1687 році татари захопили замок та спалили його. Після цього замок вже не відновлювався у повній мірі. В 1772 році, після першого поділу Польщі, Теребовля перейшла під володіння Австро-Угорщини. Австріяки розібрали внутрішні будови замку і звели на їх місці казарми. У 1880 році влада дозволила розбирати замкові споруди на будівельні матеріали.

 На початку 1930 років польська влада провела консервацію фортеці, були впорядковані башти та стіни замку. Імена доброчинців цієї акції можна прочитати на пям’ятних кам’яних плитах вмурованих у східну стіну фортеці. Там також знаходяться плити з іменами фундаторів закладки парку навколо замку у 1900 році. З приходом комуністів замок стоїть пусткою та руйнується. В 1990 році група архітекторів «Укрзахідпроектреставрація» почали дослідження замкового комплексу. В 2008 році за розпорядженням Кабінету міністрів

 України Теребовлянський замок був включений до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».

-герб Топор (Topor)-родини Течинських.

-Анджей Течинський (Andrzej Teczynski) (XV-1536) – дворянин Святої Римської Імперії 1527р.,підкоморний сандомирський, 1510р., воєвода любельський з 1515р., воєвода сандомирський 1519р., воєвода краківський 1527р., каштелян краківський 1532р., староста теребовлянський, красноставський, сокальський.