Фундаторорами будівництва палацу-замку в Струсові були Лянцкоронські, які в 1780 році придбали Струсів у Станіслава-Щенсного Потоцького, правнука Станіслава Потоцького та Гелени Струсь, доньки останнього чоловіка з родини Струсів. Лянцкоронські дітей не мали, тому Струсів записали своєму похреснику Володимиру Боровському (Włodzimierz Borowski) (1825-1901). Той в свою чергу на прикінці XIX століття продає маєток своєму родичу, графу Юзефу Голуховському (Józef Maria Gołuchowski) (1861-1917).

Останнім власникам маєтку був львівський воєвода Пйотр Дунін-Борковський (Piotr Dunin-Borkowski)(1890-1946), який отримав його через шлюб з донькою Юзефа Голуховського Марією Голуховською (1895-н/в).

     Замок розташований неподалік церкви, на невеликому підвищенні. Споруда має два фасади та споруджена в стилі ампір. Центральний фасад має шість колон, які тримають трикутний фронтон. Другий знаходиться зі сторони парку і складається враження, що цей фасад знаходиться на підвищенні. Балкон другого поверху спирається на шість колон балюстради.

Окрасою замку є балюстрада зі сторони паркового фасаду. Хоча вона і достояла до наших часів, та процес руйнування розпочався. В стіні переходу між палацом та кухнею були величезні двері, через які можна було верхи чи каретою, доїхати майже до покоїв. Палац налічував 36 приміщень. В центральній частині першого поверху палацу знаходилася велика зала-салон. Парадні сходи прикрашали поручні з бронзи. В обидві сторони від центральної зали тягнулися кімнати. В правому крилі палацу знаходилася родинна каплиця.

Палац мав опалення через систему прокладених в стінах труб, якими циркулювало гаряче повітря, від камінів та оздоблених декором грубок. Віконні та дверні рами, самі двері, та геть усі меблі були виготовлені з червоного ясеня. В часи, коли палацом володіли Голуховські, інтер’єр палацу зазнав великих змін. Були перебудовані кімнати, зали прикрасили кришталеві люстри та великі канделябри, що стояли на підлозі. Один з парадних залів палацу облаштували в стилі Людовіка XV. Стіни кімнат оббили матерією. Кожна кімната мала інших колір інтер’єру. Стелі кімнат прикрасили ліпниною. Вся ця краса зникли під час Першої світової війни.

Поблизу палацу знаходився великий парк, до якого від палацу, можна було дістатися каштановою алея. В глиб парку вела липова алея, містком через річку Серет можна було потрапити до великої оранжереї. До наших часів збереглася палац, брама при в’їзді на подвір’я палацу і басейн. Поруч з замком росте австрійська сосна віком понад 250 років, зараз це пам’ятка природи державного значення. Раніше в палаці розташовувався дитячий інтернат, а зараз у кімнатах та залах панує пустка та запустіння. Закинутий палац, що зараз знаходиться без догляду, починає руйнуватися.

 -герб Леліва (Leliwa) роду Голуховських.
-Юзеф Марія Голуховський (Józef Maria Gołuchowski) (1861-1917р.р.)- граф, землевласник, син визначного політика Австро-Угорщини, польського аристократа-Агерона Ромуальда Онуфрія Голуховського (Agenor Romuald Onufry Gołuchowski (1849-1921 р.р.).
*Агерон Ромуальд Онуфрій Голуховський (Agenor Romuald Onufry Gołuchowski (1849-1921 р.р.).- польський аристократ, граф, консервативний політик Австро-Угощини, міністр внутрішніх справ Австро-Угорщини в 1859-1861 роках, намісник Галичини в 1849-1859, 1866-1868, 1871-1875 роках, ординат в Скалі, член Мальтійського ордену.